Психолог Крістіна Кудрявцева розповіла про різні способи мислення та про те, чим керуватися при ухваленні рішень під час війни.
Христина Кудрявцева
Хоч би як це дивно звучало, але всі ми зараз зайшли в той стан, коли треба починати думати про майбутнє. Зрозуміло, що перші дні війни були криза, паніка і стрес — це змінений стан свідомості. Але, минає час, а люди приходять до тями, збираються з думками і починають думати: «А що далі?». Бо як не крути, а життя триває.
Ми не знаємо, скільки триватиме війна. Це все непередбачувано. Але абсолютно точно одне — далі щось буде, і, пора вже зараз думати про майбутнє. Зрозуміло, не йдеться про тих, хто перебуває просто під бомбардуваннями — в епіцентрі бойових дій — там інша історія, там буквальна психотична реальність, де треба не думати, а робити.
У всіх інших реальностях, хоч як це дивно прозвучить, треба зараз «не робити, а думати». Чому, спитаєте ви? Та тому що у стресі та в паніці психіка відкочується на рівень «бий – біжи – замри». І ми або завмираємо, впадаємо в ступор, нескінченно скролимо новини і думаємо: «Ой, завтра все закінчиться». Це все зі стану «замри» – стану заперечення реальності. Або кидаємось у реакцію «бій», у реакцію «боротися» — починаємо швидко робити якісь хаотичні дії.
Важливо розуміти таке — найкраще, що можна зробити у стресі, це повернути собі здатність думати. Для цього дуже важливо зупинитися для початку та спробувати це зрозуміти. І тільки потім уже постаратися перейти у стан «думати про ситуацію», «думати про майбутнє», «думати, як далі». Це найконструктивніша реакція у стресі.
При цьому, коли людина починає думати, перше, що спадає на думку — це реактивні варіанти дій. І це нормально. Наприклад – «всі переїжджають до такої країни, і я поїду», «як мені буквально на завтра щось заробити?». Але це реакції на дуже короткий обрій, зі стану латання дір — прямо зараз, якось і щось зробити. У результаті це призводить до помилкових виборів та неправильного розгортання подій далі.
Теоретично систем дослідники виявили цікаву закономірність. Виявилося, що системи, які вижили в еволюції, які розвивалися і процвітали, керувалися у своєму мисленні принципом рясні, а не ефективності.
І справді, природа — не ефективна, природа — рясна. Це ми бачимо довкола. Наприклад, Сонце світить постійно та необмежено віддає свою енергію. Чи це ефективно? Ні, це рясно, це надмірність. Адже кожен квант цієї енергії не використовується якось мудро, ефективно, правильно. Воно просто світить, дає цю енергію і все. Ніхто не думає: «А як Сонцю світити, щоб воно було ефективно, щоб зберігати, щоб економити?»Такого в природі немає.
Ще приклад: у тілі кожної дівчини, жінки, виробляється величезна кількість яйцеклітин, і лише одиниці стають дітьми. Тобто знову ж таки ми бачимо принцип надмірності — дуже багато виробляється, а використовується невелика кількість. І так скрізь візьміть будь-яку природну систему, і ви побачите цей принцип. Саме тому інші системи не вижили, твердять вчені.
Тому, коли ви ухвалюєте рішення про майбутнє, перевіряйте своє мислення. Ви думаєте про майбутнє з принципу ефективності чи принципу рясні? І ще важливо, як ви приймаєте рішення, як ви робите вибори? Це важливо, тому що багато хто, як і раніше, думають з принципу ефективності: «Як мені зараз утиснутись, і кожен сантиметр свого часу, своїх грошей, своїх ресурсів найкраще використати?», або з принципу рясні: «як я хочу?». Не, “як мені бачиться можливим?”, а “як я хочу?” – це і є принцип рясні.
Ще один важливий момент. Наразі у кожного з нас утворилася порожнеча: хтось втратив будинок, хтось втратив роботу, хтось втратив бізнес, хтось втратив якісь плани на майбутнє. Інакше кажучи, так чи інакше, порожнеча є у всіх. Але порожнеча — це добре і погано. Це лише обнулення. Порожнеча не може існувати вічно – вона досить швидко заповнюється. Важливе питання: чим? І відповідь на це питання залежить від того, яким чином ви мислите зараз у ситуації, яким чином ви ухвалюєте рішення.
Давайте уявимо ситуацію: наприклад, ви втратили роботу, і думаєте про те, як далі жити, як розвиватися. Ви можете йти двома шляхами. Можете думати: «Боже мій, як мені завтра заробити двісті доларів, щоб купити продукти і так далі», «Я, напевно, піду за оголошенням: замітатиму, прибирати і мити підлогу». Це один спосіб ухвалення рішення — реактивний.
Інший спосіб прийняття рішень – це зупинитися, видихнути і поставити собі питання: «А як я взагалі хочу?». Адже в сучасному світі, насправді, є можливість заробити у будь-якому напрямку, у будь-якій професії. Це, до речі, теж мислення достатності. Тоді, може, є сенс зупинитись і подумати: «Ок, якщо мені все одно треба щось змінювати, то, можливо, я піду туди, куди хочу?»
Повірте, це просте на перший погляд перемикання способу мислення відразу відкриває нові горизонти. Зараз війна змушує нас приймати рішення щодня — дуже багато, дуже складних та важливих рішень. І якщо ми будемо перед прийняттям цих рішень трохи спокійнішими й осмисленішими, то я впевнена, що й самі рішення будуть більш виваженими та мудрими.